- роздільний
- I [роуз'д’і/л'нией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (який ділиться)II [роз'д'іл'ни/й]м. (на) -но/му/-н'і/м, мн. -н'і/ (який розділяє)
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
роздільний
Смотреть что такое "роздільний" в других словарях:
роздільний — прикметник дільчий; нарізний роздільний прикметник подільний … Орфографічний словник української мови
роздільний — I розд ільний а, е. 1) Який ділиться на послідовні етапи або частини. || Який полягає у здійсненні таких етапів. 2) Який діє, відбувається і т. ін. окремо від чогось іншого; відокремлений. Роздільний баланс. 3) В якому чітко виявляються складові… … Український тлумачний словник
роздільність — 1 іменник жіночого роду від: роздільний роздільність 2 іменник жіночого роду від: роздільний … Орфографічний словник української мови
роздільність — I ності, ж. Властивість за знач. роздільний. II ності, ж. Властивість за знач. роздільний … Український тлумачний словник
роздільно — Присл. до роздільний … Український тлумачний словник
шкільний — а/, е/. 1) Стос. до школи (у 1, 2 знач.). || Належний школі. || Признач. для школи, пов язаний з перебуванням, навчанням у ній. || Пов язаний з навчальним процесом у школі. || Який працює в школі. Шкільний учитель. Шкільний сторож. || Який… … Український тлумачний словник
важкоподільний — а, е. Якого важко поділити, розділити … Український тлумачний словник
важкороздільний — а/, е/. Якого неможливо легко розділити … Український тлумачний словник
нероздільний — а, е. Якого не можна роз єднати, розділити; який являє собою єдине ціле з ким , чим небудь … Український тлумачний словник
членороздільний — а, е. Який вимовляється роздільно, виразно членується (перев. про мову, звуки мови) … Український тлумачний словник
